Країно мила! Юнка ти іще!
Чому ж тримають як ту немічну,
стару каліку,
Тебе з усіх боків пройдисвіти
без ліку?
По краплі кров сосуть -
та ще ж тебе і лають,
Як сироту, до власної домівки
не пускають!
Так це "сини" твої?!
Засвідчують тобі свою "повагу"?!
А де ж ті,справжні,
Що пройшли всі
дев"ять кіл БАМЛАГу,
Що гнані,знищені й воскреслі
задля тебе?
Залишились в історії?
І тільки?!
Бідна нене!
Достойна ж нині,бачу,мамо,
їхня зміна!
Знать, виродків у собі
й ти понищить не зуміла!
Втішайся ж,коли все
тобі це до вподоби -
На купу дрантя перетворено
усі твої оздоби!
Де те залізо, що Маланюком
в тобі шукане,
Завзяття й сила,
що Франком безсмертним дані?!
Лише із волі - долі не здобудеш!
Допоки ти іще така "не вмерла" будеш?
Летять роки. Спливе дорогоцінний час.
Майбутнє прийде.
З нами - чи без нас!
Гиляка Павло Миколайович
Email pbranch@yandex.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.