Людмила Яцура - Із краси землі цей Божий рай

ІЗ КРАСИ ЗЕМЛІ ЦЕЙ БОЖИЙ РАЙ

Дихає весною Петриківка,
Вишеньок полонить ніжний цвіт,
Килими ще синього барвінку,
Ластівок-провісників політ.

Все по-справжньому тут,
Легко і незвично,
У людей-творців душа співа,
А картини, як калейдоскопи,
Де століть сховалась таїна.

Пливе пензель – оживають квіти…
Вічний рух. Яка краса мазка!
Серце заставляють тріпотіти
Про цей край легенди Федора Панка.

Час іде, зозуль збиває з ліку,
Розцвітають ранки у росі…
Відданість мистецтву тут – навіки,
Квітка – гімн гармонії, красі.

Я лечу в енергетичному потоці:
Соняхи, жоржини, спів птахів…
І питаю: феномен це, що це
України, рідної землі?

Нам сміються квіти і калина,
Гріє й осяває рідний край
Із джерел любові – наші сили,
Із краси землі цей Божий рай!
26.02.2012 Людмила Яцура

Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.